вислухав французьку аудіоверсію «чорних зошитів» стівена кінґа. що сказати — це, без сумнівів, не найкращий твір автора, але король трилерів ще у добрій формі й здатен розповісти історію на ніч так, щоби неможливо було одірваться, не закривши останньої сторінки (або ж не дослухавши останньої фрази в моєму випадку). згодом зважаєш на плоскуваті діалоги наприкінці, на не завжди доречний фірмовий «підпис» кінґа у вигляді дрібки паранормального тощо… але поки книжка відкрита — ти у владі оповідача! за це і люблю кінґа попри все. тож якщо ви вже прочитали, або ще не дочекалися сильніших його речей (11/22/63 для прикладу) — беріться до серії біла ходжеса («чорні зошити» є друга частина серії).