гаразд, я більше не можу… очікування: пригоди в пост-апокаліптичному світі: нечислені острови, виживання невеликої групи на остівцях та човнах посеред океану, небезпеки і перемоги завдяки дружбі й мужності? реальність: нескінченні жіночі (я підкреслюю, можете сприймати це як сексизм, але це так) рефлексії на спогади і власні комплекси, маніпуляції іншими людьми, пост-апокіліптичний світ як картонна декорація на тлі… за якийсь час зрозумів, що я змушую себе продовжити слухати аудіокнижку, і щоразу «виринаю» з неї в якійсь депресивній тузі, притлумнений. покинув.