Les Rivieres pourpres

«багряні ріки» були, здається, четвертим романом гранже в списку прочитаного. що сказати… як колись ден браун перестав бути цікавим на третій книзі, так тепер гранже: «конвейєрні» письменники, результативність котрих вимірюється не якістю, ба навіть не кількістю — а швидше регулярністю та продажами. конвейєр.

в романах гранже годі шукати художньої сили. так, він майстер придумати чергову зав’язку — але наприкінець оповіді вся структура сюжету починає розвалюватися, наче фортеця з дитячих кубиків… особливо добре це помітно в «багряних ріках»: протягом останніх 10% книжки мені вже було соромно за письменника, котрому наче стало настільки нудно з персонажами, що він і зовсім покинув думку про правдоподібність, і оформлення розв’язки виродилося в подобу голівудського фарсу.

тим не менш, читатиму гранже й далі — бо треба ж щось читати французькою поки вивчаю мову =)